“Всемогутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль.

І застеріг: не захоплюйся могутністю,  людино, не жартуй із нею. Бо ти причина, ти й наслідок”

Г. У. Медведєва,

авт. кн. “Чорнобильський зошит”

Чорнобильська трагедія... Ось уже 30 років дзвони Чорнобиля стукають набатом у наші серця, змушують нас зупинитись і озирнутись у той страшний 1986-й рік.

Тридцять років минуло відтоді, а пам'ять наша зберігає усе до найменших подробиць, бо надто вражаючими і болючими були ці подробиці. Скільки зламаних доль, скільки сиріт, що втратили батьків, скільки ненароджених дітей, скільки нових хвороб ?

Чорнобиль... Це 35 тисяч забраних життів, це мільйони людей, які  постраждали від радіації. Це виведена з господарського обігу частина території України — родючі землі, ліси, водоймища — мертва зона, “зона відчуження” в 2712 кв. км.

На факультеті вчителів початкових класів відбулася літературно-музична композиція, присвячена тридцятій   річниці   аварії  на  ЧАЕС: “Пам'ять і біль”.  Організували і провели її студенти факультету  та бібліотекарі читального залу № 1 О. А. Борщова та Н. О. Шило.

Розповіді ведучих  Михайла Моржановського, Марії Рязанової,  Максима Моржановського, Ольги Прядко    про причини та жахливі  події на ЧАЕС супроводжувалися  читанням віршів Л. Костенко, М. Луківа, В. Шовкошитного у виконанні Є. Власенко, Г. Риженкової, І. Ленець, Д. Рязанової; хореографічними композиціями “Пам'ять” та “Мої лелеки білокрилі” (у виконанні студентів ІІІ к. хореограф. від.); піснями  “Зацвіла в долині” (гурт “Веснянка” , кер. В. Т. Чепіга), “Чорнобильська біда” (у викон. К. Головненко та І. Курганської), “Чорнобильські дзвони” (у вик. М. Рязанової).

Присутнім на заході був викладач  факультету фізичного виховання  Валерій Анатолійович Пономарьов — ліквідатор аварії, на той час солдат строкової служби, який поділився спогадами про ті події.

Присутні мали змогу переглянути презентації та відеоролики:  “Герої Чорнобиля”, “Перші ліквідатори аварії на ЧАЕС”, “Чорнобиль очима фотографа І. Костіна”, “Етнокультурна спадщина Правобережного Полісся” та книжково-ілюстративну виставку “Чорнобильські дзвони”.

Проходять роки. А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам'ятю до часу померлих від радіаційного смерчу.

Бібліотека